входити

і ввіхо́дити (ухо́дити, увіхо́дити), -джу, -диш, недок., ввійти́ (увійти́), увійду́, уві́йде́ш, док.

1) до чого, у що і без додатка. Ідучи, потрапляти, проникати куди-небудь, у межі, в середину чого-небудь. || до кого. Заходити в чию-небудь хату, кімнату. || до чого, у що. Впливати в порт, заходити в гавань і т. ін. (про судна). || до чого, у що. Впадати, втікати (про річку тощо). || у що, поміж що. Заходити, вклинюватися в межі чого-небудь. || у що. Повертатися в попередні межі.

2) у що. Проникати в глибину чого-небудь; просякати. || перен. Глибоко западати, проникати (в душу, серце тощо).

3) до чого, у що і без додатка. Бути, ставати складовою частиною чогось. || Бути членом, учасником чого-небудь, належати до чогось.

4) у що. Вникати в що-небудь; дуже цікавитися чимсь.

••

Вхо́дити (увійти́) в стано́вище чиє — намагатися зрозуміти причини, мотиви чиїхось дій, а також обставини; ставитися до когось з увагою, співчуттям.

5) у що. У сполученні з абстрактними іменниками означає: розпочинати дію, виражену певним іменником; переходити в якийсь стан. Входити в довір'я. Входити в обов'язок.

••

Вхо́дити в права́ — проявлятися на повну силу.